This website works best with JavaScript enabled

Біля Покровської церкви у Бишеві з самого рання калатають дзвони, сповіщаючи усіх довкола про сьогоднішній храмовий празник. Паламар Василь уже сім років прислуговує в церкві при відправленні богослужінь. Ударяючи в латунні дзвони, оповіщає мирян про початок та завершення кожної служби. Чоловік родом із Закарпаття, але Бишів давно став для нього другою домівкою.

507-а річниця Бишева і полюбовне розлучення з Макаровим

«У мене дружина звідси родом і я пристав до неї в прийми. Коли сюди переїхав, то одразу пообіцяв собі, що як тільки тут зведуть нову церкву, я допомагатиму священику при кожній відправі. Мене змалку так виховували, що яким би ти не був зайнятим і заклопотаним, а для Бога завжди мусиш знайти час».

Біля церкви тулиться хатина, на фронтоні якої прибито дерев’яний хрест. Cаме в цьому приміщенні бишівська паства збиралася на всі церковні літургії аж допоки в селі не постав новий храм. Його спорудження стало можливим завдяки наполегливості багатьох сільських активістів. Тетяна Кромбет серед їх числа. Вона особисто оббивала високі церковні пороги у Києві, щоб при будівництві храму заручитися підтримкою першоієрархів. Тепер з великою втіхою пригадує ті часи.

«У 1990 році редакція журналу «Сільські обрії» надрукувала мій допис «Як збудувати церкву». Владика Іонафан, ознайомившись з ним, написав схвальний відгук. Невдовзі я опинилася у нього на прийомі. Тоді я ще не знала церковного етикету. Прийшла без хустинки, без благословіння. Але від імені усієї громади ревне просила, аби преосвященний надав проект для будівництва храму. Владика підвівся із-за столу, уважно подивився на карту, на якій були відмічені хрестиками ті райони Київщини, де вже вдалося відкрити церкви і сказав, що на території Макарівщини до сих пір не значиться жодної такої позначки. Це його неабияк здивувало, бо ж на початку 1990-х відродження православ’я в Україні проходило доволі швидкими темпами, а наш район, як виявилося, пас задніх у цьому відношенні. Як бачите, ми нагодилися саме вчасно, аби нагадати про себе. І вже невдовзі після тієї розмови отримали два проекти під будівництво храму. Обрали той, який найбільше надавався для нашої місцевості і приступили до його реалізації. 14 жовтня 1990 року протоієрей Борис Табачек, який зараз є настоятелем Володимирського кафедрального собору у Києві, освятив місце майбутнього храму. На освячення прибуло дуже багато людей – приблизно чотири з половиною тисячі чоловікА ось будівельні роботи розпочали далеко не одразу - аж у 2006 році. Довгі роки богослужіння проводили в сусідній хатині, спеціально пристосованій під храм".

Переглянути відео:

Колишня шкільна вчителька Катерина Антонівна, яка свого часу була головною півчою, пам’ятає не лише тексти псалмів та канонів, а й усі знакові події, пов’язані з життям церковної громади.

«Сьогодні виповнюється рівно 25 років, як освячували місце під нашу церкву. А на Великдень будемо святкувати чверть століття відтоді, як у нашому селі знову почали правити Божу службу. Наші віряни нарешті зітхнули з полегшеням. Їм уже не потрібно було, як раніше, їхати за двадцять п’ять кілометрів до Скригалівки, щоб відстояти заутреню чи вечірню.

Святиня дуже гармонійно вписалися в місцеві краєвиди. Парафіяни до цих пір теплим словом згадують нині покійного вже голову колгоспу Павла Шейка, який всіляко допомагав зведенню храму: і фінансово, і організаційно. Його донька, кандидат медичних наук, щороку приїздить до рідного села на Покрову, аби навідати могилу батька і відстояти святкову службу.

«14 жовтня у мене день народження. Я сьогодні тезоіменита. І Бишівська церква Пресвятої Покрови - це те місце, куди я неодмінно приїжджаю цього дня, хоч які б перешкоди не ставали на моєму шляху. Мій тато, незважаючи на те, що працював головою колгоспу, був віруючою людиною. І завжди носив при собі хрестика, про що й ніхто не здогадувався. Щоразу в своїх молитвах я прошу Бога, аби дарував гарну долю моїм землякам, а Бишеву послав розвиток та процвітання».

Настоятель храму Петро Подунайчук, хоч і радіє з нагоди престольного свята, проте зауважує, що потрібно виконати ще чималий фронт робіт, аби церква набула довершеного вигляду.

«На жаль, храм було зведено з недотриманням будівельних норм. І, як наслідок, сьогодні ми зіштовхнулися з певними проблемами. Зокрема, місцями почав затікати дах. Інший негаразд - малярі фарбували стіни по свіжій штукатурці і тепер вони стали лущитися, обсипатися. Але ми тут порадилися усім миром і вирішили, що як тільки настане весна, одразу займемося капітальним ремонтом».

По завершенню служби віруючі не одразу розходяться по хатах. Перед тим, як знову повернутися до мирських справ влаштовують на церковному подвір’ї спільну трапезу. Багато з них сьогодні сповідалися, тож з самого ранку і крихти в роті не мали. Тепер усі говільники мали повне право погамувати голод.

Окрім церковного свята у Бишеві сьогодні відбувалися ще й світські гуляння. Давній античний вислів «Усі дороги ведуть до Риму» на свято Покрови, схоже, набув іншого сенсу: «Усі дороги ведуть до Бишева. Вигідне розташування села на півдорозі між Макаровим та Фастовом, очевидно, сподвигло місцевих жителів ще торік замислитися над створенням власної територіальної громади. З цією метою до об’єднання було залучено одинадцять сусідніх сіл. Кликали до гурту навіть Томашівку, але там поки що вирішили остаточно не поривати з Фастовом. Сільський голова Бишева Олег Мірошкін пригадує як Макарів одразу не дуже-то хотів відпускати бишівчан у самостійне плавання.

«Нас довго переконували, що відділившись, ми не здобудемо для себе жодних преференцій. Але старші люди ще пам’ятають ті часи, коли Бишів мав статус районного центру і, за їхніми словами, досить непогано давав собі раду. Тож, хоч як нас не вмовляли відмовитися від цієї затії, а ми таки вирішили піти власним шляхом».

Голова Макарівської райдержадміністрації Тетяна Семенова зла на бишівчан за їхній вибір не тримає. Ба більше того, запевняє,що сама є переконаною прихильницею адмінреформи і вбачає лише позитив у тому, щоб якомога більше громад почали самостійно порядкувати у себе на місцях. Хоч не сьогодні-завтра Бишів стане відрізаним куснем, районна влада все ще опікується проблемами села.

«Минулого тижня ми інспектували Бишівську школу і з приємністю для себе відзначили, що кабінети біології, хімії та фізики, на ремонт яких виділялися районні кошти, повністю відремонтовані. Окрім того, для потреб навчального закладу ми закупили різної апаратури на 400 тисяч гривень. Встановили нові парти. У найближчих планах заасфальтувати вулицю Шевченка. Маємо намір провести нічне освітлення на тих вулицях, які поки що його позбавлені».

Голова Макарівської райради Олександр Гулак також не заперечує проти того, аби Бишів вийшов з підпорядкування Макарова, бо ж має для цього не лише необхідніі економічні передумови, а й досить вагомі історичні підстави. Олександр Олександрович навіть набавив Бишеву, який відзначав сьогодні свою 507-му річницю, зайвих тисячу років.

«Щойно при в’їзді до вашого села побачив вивіску, що Бишеву більше 1500 років. Він входить в історію так само як і Київ. Мабуть, не випадково півстоліття тому Бишів виконував функції районного центру, і сьогодні цілком закономірно прагне об’єднати довкола себе прилеглі населені пункти».

Що ж стосується сільського голови, то треба відзначити, що Олег Мірошкін обкрутився уже в двох виборчих баталіях і сьогодні знову заявляє про свій твердий намір балотуватися на посаду очільника нового територіального утворення. Каже, що зараз відчуває себе на своєму місці і люди щодня бачать результати його роботи. До свого активу заносить ремонт школи, оновлення дорожнього полотна, відкриття нового приміщення дитячого садочка та створення у селі двадцяти нових робочих місць. За його словами, сільський бюджет після проведеної децентралізації став наповнюватися більш активно, хоча зауважує, що й місцевих видатків з тих пір значно побільшало. Тож є над чим поламати голову, аби правильно їх розподілити.

«Точну цифру, скільки ми заробили за дев’ять місяців поточного року, я вам назвати не можу. Але вона не перевищує півтора мільйона гривень. Потратили за цей час ми близько мільйона. 500 тисяч, які в нас лишилися, будемо витрачати на опалення і на зарплатню тим людям, яких ми нещодавно працевлаштували, збільшивши тим самим кількість робочих місць».

Високі гості, які відвідали святкові урочистості, прибули не з порожніми руками. Від голови райдержадміністрації бишівському дитячому садочку перепав настінний годинник, від райради картина і конвертик з грошима. А ось сільська амбулаторія дістала принтера від народного депутата Руслана Сольвара. Грамотам та подякам, як і завше в подібних випадках, також не було кінця. Ними нагороджували і медиків, і вчителів, і культпрацівників. Не бракувало і музичних привітань. Причому найменші артисти старалися найдужче.

Кухарські обов’язки ще відучора були покладені на працівників дитячого садочка. Завідуюча дошкільним закладом Світлана Грибовська каже, що спочатку складали святкове меню з дванадцяти страв, але в процесі приготування їхній асортимент ще більше виріс. На столі не було хіба що манної каші. Утім, як зізнається Світлана Григорівна, вона не смакує не лише багатьом дорослим, але також не входить до переліку улюблених страв її юних вихованців.

«Зараз ми не змушуємо дітей їсти манну кашу. Якщо вона комусь не подобається, то для таких малюків у нас завжди на вибір є бутерброд з маслом або ж із сиром і чашка чаю. А найбільше їм смакують пельмені. Дуже полюбляють перші страви, як-от борщ чи розсольник. Не відмовляться і від голубців чи лінивих вареників».

Кожен присутній на святі міг вдосталь поохотувати і рибною юшкою, і пшоняною кашею, і котлетами з биточками. Майже всім, чим душа забажає. А ось потаїтися від жінки з пляшкою горілки – завдання не з легких. Місцеві театрали переконливо це довели, розігравши гумористичну сценку.

Представники районної та місцевої влади багато говорили сьогодні про свої здобутки. І місцеві жителі нам на камеру підтвердили, що зрушення на краще, безумовно, є. І стосуються вони, зокрема, розвитку сільської інфраструктури. Але є у бишівців і свої пропозиції та зауваження до влади, щоб зробити життя у рідному селі ще більш комфортним.

«Хотілося б, щоб нарешті зробили ремонт у Будинку культури. А так я дуже рада, що в дитсадку з’явилися додаткові групи і матері зможуть віддавати туди своїх дітей», - поділилася з нами своїми заповітними думками пані Оксана.

Молодий татусь Сергій мріє про той час, коли в Бишеві побудують такі ж дитячі та спортивні майданчики як і в Макарові. У молодої мами Віки двоє маленьких дівчаток. Їй дуже не вистачає гуртків для дітей і упорядкованого парку, де б мамам можна було прогулюватися з дитячими візочками. Відсутність занять для молоді турбує і колишнього співробітника СБУ Геннадія Анатолійовича, який ось уже рік як осів на новому місці разом з дружиною.

Народні гуляння вдалися на славу. А вже від завтра усі перебуватимуть у трепетному очікуванні грядущих змін, що неодмінно настануть після набуттям Бишевим нового статусу.

Сергій Сіроманець, Богдан Сова. «Достовірно».


Поширити в соціальних медіа:
Додати коментар

Мегакрутецька інтелектуальна гра у Броварах

Кращі уми Броварів щотижня збираються в одному з місцевих ресторанів, щоб помірятися інтелектом.  

Переглянути..

ЮНА НАДІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ

ЮНА НАДІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ

Наше знайомство з Тімуром Тутєровим відбулося після розгромної поразки його ковалівського “Колосу” від київського “Динамо”. Ні, не того де було 0:7, а напередодні в матчі команд U-19, де юні кияни...

Переглянути..

У СТОЛИЧНОМУ ПАРКУ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ ВСТАНОВИЛИ…

У СТОЛИЧНОМУ ПАРКУ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ ВСТАНОВИЛИ ДИВОВИЖНИЙ СОЛОДКИЙ РЕКОРД!

24 СЕРПНЯ, З НАГОДИ 30-ТИ РІЧЧЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ, КОМПАНІЯ «КИЇВСЬКИЙ БКК» ВСТАНОВИЛА РЕКОРД: «НАЙМАСОВІША ПРЕЗЕНТАЦІЯ-ДЕГУСТАЦІЯ ТОРТА В УКРАЇНІ».

Переглянути..

Коментування футбольного матчу на гуцульський триб

Коментування футбольного матчу на гуцульський триб

Так би, напевне, оповідали про Історичний матч  збірної України проти збірної Швеції на західноукраїнських теренах ще яких 100 років тому.

Переглянути..

Шахове королівство української столиці в очікуванні…

Шахове королівство української столиці в очікуванні неймовірного свята гри мудрих

Прихильники Каїси, покровительниці дивовижних шахів вже звикли, що наприкінці зими щорічно НВК «Домінанта», цей дитячий рай за «Дитячим світом», який розташувався у мальовничій оазі поруч з метро «Дарниця», традиційно запрошує...

Переглянути..

 

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12147 #200714233621