This website works best with JavaScript enabled

Четвертого жовтня Макарів відзначає свою 510-ту річницю. Не виключено, що вік селища значно довший. Але так вже повелося в українській традиції, що роком заснування будь-якого населеного пункту вважається перша писемна згадка про нього. Про село Воронин – так раніше називався Макарів, уперше спом’януто в середньовічній литовській грамоті.  Проте в ній не було зазначено ані числа, ані місяця, від яких слід вести літопис давнього поселення. А що ж то за іменинник, скажіть на милість, який немає свого визначеного дня народження? П’ять років тому депутати Макарівської селищної ради вирішили, що саме четверте жовтня якнайкраще надається для святкової дати.

 

«2011 року депутати одностайно ухвалили рішення, щоб  цього дня щороку відзначати День Макарова. Відрадно, що й нинішня влада підхопила започатковану нами традицію», - повідомляє «Достовірно» Олександр Іващенко, який упродовж 5 років обіймав посаду Макарівського селищного голови.

Дата 4 жовтня не має прямого стосунку до заснування селища. Утім вона тісно пов’язана з ім’ям найвидатнішого уродженця цих місць - Данила Туптала, який залишив по собі чимало богословських творів, а по смерті був зачислений до сонму святих. Спочатку він проповідував у Києво-Печерській Лаврі, але потім за велінням Петра Першого перебрався до Сибіру, де очолив Тобольську митрополію. Пізніше був переведений до Ростова. Там і завершив свій земний шлях. За церковними переказами, домовину, в якій упокоїлося тіло духовного подвижника, відкрили через 43 роки після його смерті і виявили там замість сподіваного черепа та кісток нетлінні мощі.

Нинішній головний посадовець Макарова Вадим Токар, який лише два тижні тому відзначав власне 34-річчя, сьогоднішню святкову дату вважає не менш значимою у своєму житті. Як власне і в житті своїх односельців.

«День народження селища – це день народження кожного з нас. Хто тут народився, тут виріс. День народження того, хто завітав до нас і залишився тут назавжди. Адже Макарів має більш глибоку історію ніж 510 років».

Переглянути відео:

Ось такою є передісторія цього свята. Відзначають його, як і заведено в добрих людей - з виїздною кухнею, дитячими атракціями та запальними музиками. І, звісно ж, не обходиться без занурення в минувшину. Вінницькі та житомирські реконструктори, зодягнувшись в костюми німецьких лицарів, демонструють свої фехтувальні навики та докладно оповідають про старовинний обладунок, не поминаючи найдрібніших деталей.

«Сталеві пластини, які вдягнуті на мені, прикривають від ворожої зброї груди, спину, таз, стегна та гомілки. Шолом захищає шию та обличчя».

Житомиряни  сьогодні зодягнулися в піхотну амуніцію, а ось вінничани козиряли в  кавалерійському спорядженні. Кіраси з тасетами, готичні кольчуги  – їхні господарі в усьому прагнуть  походити на справдешніх лицарів Тевтонського ордену. Після короткої фотосесії закуті в панцирі вояки сходиться між собою в затятому двобої, гулко подзвякуючи мечами та вперто боронячись  щитами. Місцевій публіці такі розваги явно припадають до душі. А декому нагадують засідання Макарівської районної ради, які інколи проходять  не менш запекло, аніж ці лицарські поєдинки. Особливо тоді, коли питання стосуються кадрових призначень.

А поки чоловіки з’ясовують стосунки на ратному полі, придворні дами хизуються своїми уборами. Людмила Поворознюк за фахом бібліотекар, але чи не увесь вільний час віддає історичним реконструкціям: відроджує старовинні танці та займається пошиттям старосвітського одягу.

«Зараз на мені вдягнутий костюм коханки папи Олександра шостого – Джулії Форнезе, у якому її зобразив на портреті 1498 року Леонардо да Вінчі. Щоб максимально наблизитися до оригіналу, у своїй роботі я використовувала викройку, яку знайшла на сайті одного з італійських музеїв. Усе шила вручну. Працювала лише з натуральними тканинами: шовком, льоном, оксамитом та шерстю».

Живопис просто неба також стає невід’ємним атрибутом свята. П'ятнадцять столичних художників з’їхалися до Макарова, щоб зобразити на своїх полотнах тутешні  краєвиди та визначні місця. Готові малюнки за усталеною вже традицією передадуть до місцевої картинної галереї.

«Галерея не призначена для проведення будь-якої комерційної діяльності, - оповідає про своє дітище заслужений художник України Анатолій Марчук. На її базі ми створили постійно діючу експозицію, яка включає картини, що написані під впливом місцевого колориту. Раніше у нас були виставлені виключно роботи загальновідомих українських художників, зокрема, Василя Лопати, який є батьком української гривни, Георгія Якутовича – ілюстратора багатьох книг та декоратора низки вітчизняних кінофільмів. Зараз ми дещо змінили свою концепцію і почали наповнювати фонди  картинами менш відомих майстрів пензля. А для цього створили тематичний куточок «Макарівщина та її околиці», щоб дати змогу виявити свій мистецький хист усім, хто має художні здібності і відчуває потяг до зображення на полотні краси рідного краю».

Єлизавета Попова старанно змішує фарби на палітрі, готуючись до роботи. Об’єктом зображення обирає місцевий Будинок культури. Повністю зосередитись  на малюнкові їй заважає настирливий гуркіт квадрокоптера, який увесь час кружляє над головою.

«Приїхала я до Макарова кілька годин тому, - розповідає нам, помахуючи пензликом. Але вже твердо вирішила, що і як малюватиму. Мені хотілося б зобразити якусь капітальну споруду, але разом з тим показати і той простір, який її оточує. Мені здається, що я вдало обрала натуру для втілення свого задуму».

На Макарівщині за громадським спокоєм і не лише цього дня пильнує аж дві поліції. Одна з них загальнонаціональна: та що перебуває у підпорядкуванні  Міністерства внутрішніх справ, а інша своя власна – муніципальна.  Сьогодні представники двох правоохоронних структур спільними зусиллями патрулюють вулиці та пускають в обхід центральної частини транспортні засоби.

Заступник начальника муніципальної поліції Олександр Негоров мав уже не одну нагоду переконатися, що в такій зв’язці працюється значно ефективніше. «Така спільна діяльність іде на користь усім. На мою думку, ми чудово доповнюємо одне одного». Його тезка, інспектор Макарівського райвідділку поліції Олександр Щербатенко також не заперечує проти такої співпраці. «Разом виловлюємо браконьєрів, охороняємо громадський порядок, спільно виїжджаємо на рейди та виклики громадян».

Юний боксер Слава після щойно виграного поєдинку прямо на камеру демонструє свою улюблену «двієчку» - комбінацію із двох прямих ударів, які слідують один за одним. Хлопчина відверто зізнається, що манера бою братів Кличків йому не надто імпонує.  У боксі в нього інші кумири.

«На кого хочеш бути схожим?», - запитуємо в нього. «На Василя Ломаченка», - чуємо майже миттєву відповідь. «А славетних братів Кличків чому не згадав?», - ставимо наступне питання і очікуємо почути від нього щось на зразок: «Ой, як це я їх міг забути?» Натомість чуємо геть несподіване: «Вони мені не дуже імпонують».

Чи то з нагоди свята, чи за свої спортивні здобутки, але Славко цього  дня не лишається без подарунка, яким одразу ж вихваляється перед своїми друзями: «Ось погляньте, який мобільний телефон мені щойно подарувала мама».

Ще один вихованець місцевої школи боксу Дмитро вже після першого раунду змушує свого суперника схлипувати розбитим носом та ловити повітря відкритим ротом. За підтримки місцевих вболівальників ще більше нарощує свою перевагу в наступних раундах і доводить розпочату справу  до переможного кінця.

Не менш видовищним стає поєдинок і за участю Михайла Тимошенка. Завдяки агресивному веденню бою він здобуває дочасну перемогу над своїм супротивником із Білогородки.

«Боксом я займаюся вже два роки.  Захоплення цим видом спорту у мене почалося з тих часів, як ми разом з бабусею почали дивитися по телевізору боксерські поєдинки. Сьогоднішній мій суперник хоч і був вищим за мене на цілу голову, але з такими мені битися легше. У них, як правило, значно слабший удар і я не боюся нав’язувати їм ближній бій. І лише чекаю зручного моменту, аби дістати їхнє підборіддя своїм улюбленим правим гуком».

Тренери команд, які беруть участь у турнірі, увесь час підбадьорюють  своїх підопічних, не даючи їм розслабитися ні на мить. «Чаще дыши. Не надо силовых ударов. Вот эти боковые с провалами – зачем они нужны? Ты тратишь лишнюю энергию. Понял? Лёгенько поработай», - такі вказівки у перерві між раундами одержує від свого наставника один з макарівських боксерів. На протилежному кінці рингу  свого вихованця не менш активно напучує тренер з Білогородки.  «Ты в первом раунде был чересчур скованным. А во втором, как только добавил в скорости, всё у тебя начало получаться».

У стрільців з лука свої премудрості, опанувати які не так вже й просто.  Хоча тим, хто береться вицілювати мішень вперше, інструктори відразу вказують їхню головну помилку. «Не голову нужно тянуть к тетиве, а наоборот».

Серед найпомітніших гостей свята – голова Макарівської райдержадміністрації Тетяна Семенова. Хоча гостею її можна назвати доволі умовно. Бо навіть робочий кабінет Тетяни Миколаївни міститься в тій самій будівлі, що й приймальня  селищного голови. Очільниця району трохи шкодує, що день Макарівщини відзначають лише раз на п’ять років. Стверджує, що звітувати перед громадою готова будь-якої миті, бо ж результатами своєї роботи на нинішній посаді задоволена. Утім визнає, що й невирішених проблем вистачає по саме годі.

«Вчора виповнився рівно рік, як я очолила районну адміністрацію і за цей час до своїх найвагоміших досягнень можу віднести відкриття дитячих садочків, бо знаю, яка це проблема для батьків, коли ні з ким лишити своїх дітей. А серед того, що зараз найбільше хвилює – це невиплачені в повному обсязі зарплати держслужбовцям за минулий місяць»

Ті макарівці, в чиїх кишенях водилася копійка, могли цього дня поласувати і баварськими сосисками, і пловом, і шашликом, і пампухами. А тому, хто потерпав від безгрошів’я, не могли зарадити навіть монахи-капуцини з їхнім грошовим верстатом. Бо хоч кожен охочий і міг викувати собі на згадку пам’ятну монету, але пустити її в обіг не було жодної змоги.

Макарівську малечу, окрім звичних батутів та гойдалок, вирішили побалувати ще й дванадцятикілограмовим тортом. Його привезла помічниця народного депутата Руслана Сольвара Леся Бурдик. По шматочку дісталося усім ласунам. Кондитерську смакоту наминали за обидві щоки як діти, так і дорослі.

«Бісквітні коржі, змащені білковим кремом та посипані цукатами – це основні складові цього торта», - розповідає про свій смачний виріб помічниця народного депутата.

Здорожчання цін на продукти, зростання тарифів на газ та електроенергію – не обійшли, звичайно ж стороною і жителів Макарова. Але бодай сьогодні на свято вони змогли хоч ненадовго відволіктися від  гірких буднів і хоч трохи підсолодити своє життя.

Сергій Сіроманець, Богдан Сова.
«Достовірно».


Поширити в соціальних медіа:
Коментарі  
0 # тетяна 04.11.2016, 19:59
Праздник никакой,вместо того чтобы тратить деньги в наше тяжелое время на ветер поставили бы в центре общественный туалет и мусорные баки,а то ставят только на праздники.Сама наблюдала как потянулись вечерком к бакам с пакетами наши сельчане!!!!Больше всего поразили цены на прилавках торговых точек.Уважаемые предприниматели у людей праздник или у вас время содрать с нас деньги?За границей на праздники цены уменьшают а у нас 100 гр шашлыка как килограмм хорошего мяса.Поэтому и столики были пустые,и сидела там одинокая молодежь с пивом!!!Вот такой вот праздник!!!
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата
Додати коментар

Мегакрутецька інтелектуальна гра у Броварах

Кращі уми Броварів щотижня збираються в одному з місцевих ресторанів, щоб помірятися інтелектом.  

Переглянути..

ЮНА НАДІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ

ЮНА НАДІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ

Наше знайомство з Тімуром Тутєровим відбулося після розгромної поразки його ковалівського “Колосу” від київського “Динамо”. Ні, не того де було 0:7, а напередодні в матчі команд U-19, де юні кияни...

Переглянути..

У СТОЛИЧНОМУ ПАРКУ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ ВСТАНОВИЛИ…

У СТОЛИЧНОМУ ПАРКУ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ ВСТАНОВИЛИ ДИВОВИЖНИЙ СОЛОДКИЙ РЕКОРД!

24 СЕРПНЯ, З НАГОДИ 30-ТИ РІЧЧЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ, КОМПАНІЯ «КИЇВСЬКИЙ БКК» ВСТАНОВИЛА РЕКОРД: «НАЙМАСОВІША ПРЕЗЕНТАЦІЯ-ДЕГУСТАЦІЯ ТОРТА В УКРАЇНІ».

Переглянути..

Коментування футбольного матчу на гуцульський триб

Коментування футбольного матчу на гуцульський триб

Так би, напевне, оповідали про Історичний матч  збірної України проти збірної Швеції на західноукраїнських теренах ще яких 100 років тому.

Переглянути..

Шахове королівство української столиці в очікуванні…

Шахове королівство української столиці в очікуванні неймовірного свята гри мудрих

Прихильники Каїси, покровительниці дивовижних шахів вже звикли, що наприкінці зими щорічно НВК «Домінанта», цей дитячий рай за «Дитячим світом», який розташувався у мальовничій оазі поруч з метро «Дарниця», традиційно запрошує...

Переглянути..

 

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12147 #200714233621