This website works best with JavaScript enabled

Свій сьогорічний день народження Кожанка відзначала ще за старорежимною метрикою – у статусі звичайного селища. А вже через рік, якщо все складатиметься гаразд, святкуватиме свої іменини уже в новій іпостасі. Презентуватиме себе як центр новоствореної ОТГ, до складу якої увійдуть вісім населених пунктів. Відповідне розпорядження уже підписане в Київській облдержадміністрації і тепер чекає на своє втілення. Реформа – це завжди щось нове та незвідане, до якого завжди ставишся з деякою пересторогою. Але дуже хочеться сподіватися, що в перспективі жоден із суб’єктів об’єднавчого процесу не пошкодує за своїм вибором. А якщо така спілка з часом доведе свою ефективність, то, не виключено, що і завбачливі малополовчани також долучаться до її лав.

Кожанка

А допоки останні організаційні питання ще утрясаються, можна й на святі трохи розважитися. Адже урочисте відзначення дня села - це гарний привід для того, аби односельцям зібратися усім разом, щоб і душевних пісень послухати, і про своє сокровенне поговорити. Одним словом: умієш добре працювати – умій добре й відпочивати! Чому б ці слова та й не взяти девізом для майбутньої об’єднаної громади?

Переглянути відео:

Суботньої днини в пообідню пору біля Кожанського будинку культури весело та гамірно. Місцева громада збирається, аби бучно відзначити день рідного селища. Промоутери свята попрацювали на славу. Людей набивається повна зала.
Коли починає лунати державний гімн, найзавзятіше його слова підхоплює панотець, але й районне начальство намагається не відставати.
Заступник голови Фастівської райради заявляє зі сцени, що з місцевим протоєреєм у нього склалися напрочуд приязні стосунки. Та й кожанський храм став для нього мов рідний, адже відчуває в його стінах особливу ауру. Ось тільки прихожан у козацькій церкві Володимир Куценко волів би бачити більше.
Отець Володимир, благословляючи зібрання, зізнається, що на своїх парафіян нарікати не може. Каже, що разом з ними і сам стає ближчим до Бога.

Священик «Хоч я народився і виріс і  не в цьому селі, але  духовно змужнів саме тут».

Хористи фастівської капели виходять на сцену у такій кількості, що аби їх усіх охопити зором, дехто не відмовився б і від театрального бінокля. Керівник хору Станіслав Толстих з перших акордів дає зрозуміти, що гратиме сьогодні здебільшого урочисто-піднесених: про Україну, про запорозьку вольницю та про любов до матері. Кожанчани, щиро залюблені в народну пісню, долонь не шкодують.
А ось у поетичному вмінні мало хто може зрівнятися з Людмилою Макаренко. Треба мати неабиякий хист, аби так майстерно оспівати і стару сливку, і занедбані селянські обійстя.

«Що з тобою сталось, земле? Плачеш мовчки – сліз нема. Не звучить народна пісня – в Україні йде війна».

Від дорослих естафета плавно переходить до дітей. Малеча одразу прагне довести, що і їм артистизму не позичати. Попри свій юний вік вони здатні і гопака вшкварити, і вірша виразно проказати:

 «Моя маленька батьківщина. Мій рідний батьківський поріг. Тут народився. Тут моя родина. Мій милий серцю оберіг».

Після численних фолькльорних виступів до святкової програми зненацька вриваються запальні ритми рок-н-ролу. А потім настає зоряний час Оксани Ільченко. Загальна улюблениця просто таки потопає в народній любові.
Як би не хотілося в такий день не спогадувати сумне, але ж пам’ять про трьох загиблих на сході земляків ятрить душі кожанчан і досі. Поминальне «кача» викликає сльози не лише в очах їхніх матерів. Жіночі схлипування час від часу доносяться то з одного, то з іншого кінця зали.
Віддавши шану полеглим, не забувають удостоїти увагою і живих. Виконуюча обов’язки селищного голова Наталія Поспішна отримує почесну грамоту з формулюванням «за вагомий внесок в розвиток сільської громади». За поданням Зої Галущенко відзнаку з рук районної влади одержує і місцевий підприємець Олександр Подворний.

Подворний: «За визнання моєї діяльності велика подяка. Усього всім найкращого. Слава Україні!»

Сільські аматори, розробляючи сценарій свята, здається, не обходять своєю увагою нікого: ані вчителів, ані медпрацівників. Згадали і листонош, і місцеву футбольну команду. Та й спонсори з подарунками не забарилися.
Особлива шана сьогодні і подружнім парам, котрі відсвяткували у шлюбі свій півстолітній ювілей. З такої нагоди їх навіть пригощають шампанським. А далі золоті ювіляри закружляли під музику, як і в часи своєї молодості. Відвели свою душу в танці і молодята, які побралися ще зовсім недавно. І хоч хмільного трунку скуштувати їм не довелось – до ситцевого весілля чекати лишилося недовго. Новий відлік у новому статусі розпочне для себе і Кожанка. Така об’єднавча місія на її долю випадає не вперше. Упродовж своєї історії селищу не раз доводилося гуртувати довкола себе дрібніші поселення.

Зоя Галущенко. «Кожанка, так би мовити, повертається на свої історичні кола. Тому що колись (ще з 1862 року) вона була волосним центром. Потім певний період районним центром».

Сусіди кожанчан уже потихеньку звикаються з думкою про нову громаду, тож і сільські голови Яхнів та Волиці почуваються на святі як удома. Розкуто та невимушено. Сподіваються, що житимуть душа в душу. І не буде такого, що хтось сметанку збиратиме, а комусь і сироватки і не дістанеться. А для того, аби не було ні скривджених, ні ображених навіть винайшли рецепт майбутнього щасливого співмешкання.

Голова Яхнівської сільради Валентина Вахненко: «Тулімося як огірки у бочці. Тримаймося як гвіздки в дошці. Кохаймося як молоді в марті. Шануймося, бо ми того варті». Ну подаруночок Наталії Олексіївні я вручу окремо».

Святковою атмосферою цього дня віяло звідусюди. Багато веселих облич та дитячого сміху. Та найщасливішою з-поміж усіх почувалася переможниця лотереї, яку влаштував обласний депутат Олександр Волинець. Вигравши головний приз – велосипед, дівчина довго не тямилася з радощів.

Народні гуляння в Кожанці лишили по собі гарні враження. Та й у завтрашній день більшість земляків, з якими вдалося поспілкуватися, дивляться доволі оптимістично. Навіть місцевий старожил Яків Бабій впевнено заявляє, що «з такими співучими та роботящими людьми селище не пропаде».

Зі славетного краю кожум’яків Сергій Сіроманець. «Достовірно».


Поширити в соціальних медіа:
Додати коментар

День селища Кожанка 2019 рік

День селища Кожанка 2019 рік

Свій сьогорічний день народження Кожанка відзначала ще за старорежимною метрикою – у статусі звичайного селища. А вже через рік, якщо все складатиметься гаразд, святкуватиме свої іменини уже в новій іпостасі...

Переглянути..

Як парламентарі міністра в комітеті слухали…

Як парламентарі міністра в комітеті слухали та посади ділили…

Грудень 2016 року. Засідання парламентського комітету з питань будівництва та житлово-комунального господарства. Його перший заступник Дмитро Андрієвський нарікає на відсутність депутатського кворуму.Синхрон. «У нас сьогодні немає кворуму. На превеликий жаль...

Переглянути..

Кожанська середня школа святкує День знань…

Кожанська середня школа святкує День знань у новому статусі

Цьогорічний день знань Кожанська середня школа зустрічала у новому статусі. Вона стала опорною і відтепер має у своєму складі ще й філію: Яхнівський НВК. Але для мене найприємнішою звісткою цього...

Переглянути..

Олег Дунда та Віктор М'ялик -…

Олег Дунда та Віктор М'ялик - перші враження від депутатської роботи

Віктор М'ялик та Олег Дунда - двоє лобістів від Фастівщини у Верховній Раді: чим дихають, що обстоюватимуть, за що допинатимуться.

Переглянути..

Військове містечко Фастова

Військове містечко Фастова

Навряд чи хтось назове точну кількість вбивств, зґвалтувань, кривавих побоїськ, котрі трапилися на території закинутого військового містечка відтоді, як воно стало нікому непотрібним. А були ж часи, коли тут базувалися...

Переглянути..

 

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12147 #200714233621