This website works best with JavaScript enabled

Свій сьогорічний день народження Кожанка відзначала ще за старорежимною метрикою – у статусі звичайного селища. А вже через рік, якщо все складатиметься гаразд, святкуватиме свої іменини уже в новій іпостасі. Презентуватиме себе як центр новоствореної ОТГ, до складу якої увійдуть вісім населених пунктів. Відповідне розпорядження уже підписане в Київській облдержадміністрації і тепер чекає на своє втілення. Реформа – це завжди щось нове та незвідане, до якого завжди ставишся з деякою пересторогою. Але дуже хочеться сподіватися, що в перспективі жоден із суб’єктів об’єднавчого процесу не пошкодує за своїм вибором. А якщо така спілка з часом доведе свою ефективність, то, не виключено, що і завбачливі малополовчани також долучаться до її лав.

Кожанка

А допоки останні організаційні питання ще утрясаються, можна й на святі трохи розважитися. Адже урочисте відзначення дня села - це гарний привід для того, аби односельцям зібратися усім разом, щоб і душевних пісень послухати, і про своє сокровенне поговорити. Одним словом: умієш добре працювати – умій добре й відпочивати! Чому б ці слова та й не взяти девізом для майбутньої об’єднаної громади?

Переглянути відео:

Суботньої днини в пообідню пору біля Кожанського будинку культури весело та гамірно. Місцева громада збирається, аби бучно відзначити день рідного селища. Промоутери свята попрацювали на славу. Людей набивається повна зала.
Коли починає лунати державний гімн, найзавзятіше його слова підхоплює панотець, але й районне начальство намагається не відставати.
Заступник голови Фастівської райради заявляє зі сцени, що з місцевим протоєреєм у нього склалися напрочуд приязні стосунки. Та й кожанський храм став для нього мов рідний, адже відчуває в його стінах особливу ауру. Ось тільки прихожан у козацькій церкві Володимир Куценко волів би бачити більше.
Отець Володимир, благословляючи зібрання, зізнається, що на своїх парафіян нарікати не може. Каже, що разом з ними і сам стає ближчим до Бога.

Священик «Хоч я народився і виріс і  не в цьому селі, але  духовно змужнів саме тут».

Хористи фастівської капели виходять на сцену у такій кількості, що аби їх усіх охопити зором, дехто не відмовився б і від театрального бінокля. Керівник хору Станіслав Толстих з перших акордів дає зрозуміти, що гратиме сьогодні здебільшого урочисто-піднесених: про Україну, про запорозьку вольницю та про любов до матері. Кожанчани, щиро залюблені в народну пісню, долонь не шкодують.
А ось у поетичному вмінні мало хто може зрівнятися з Людмилою Макаренко. Треба мати неабиякий хист, аби так майстерно оспівати і стару сливку, і занедбані селянські обійстя.

«Що з тобою сталось, земле? Плачеш мовчки – сліз нема. Не звучить народна пісня – в Україні йде війна».

Від дорослих естафета плавно переходить до дітей. Малеча одразу прагне довести, що і їм артистизму не позичати. Попри свій юний вік вони здатні і гопака вшкварити, і вірша виразно проказати:

 «Моя маленька батьківщина. Мій рідний батьківський поріг. Тут народився. Тут моя родина. Мій милий серцю оберіг».

Після численних фолькльорних виступів до святкової програми зненацька вриваються запальні ритми рок-н-ролу. А потім настає зоряний час Оксани Ільченко. Загальна улюблениця просто таки потопає в народній любові.
Як би не хотілося в такий день не спогадувати сумне, але ж пам’ять про трьох загиблих на сході земляків ятрить душі кожанчан і досі. Поминальне «кача» викликає сльози не лише в очах їхніх матерів. Жіночі схлипування час від часу доносяться то з одного, то з іншого кінця зали.
Віддавши шану полеглим, не забувають удостоїти увагою і живих. Виконуюча обов’язки селищного голова Наталія Поспішна отримує почесну грамоту з формулюванням «за вагомий внесок в розвиток сільської громади». За поданням Зої Галущенко відзнаку з рук районної влади одержує і місцевий підприємець Олександр Подворний.

Подворний: «За визнання моєї діяльності велика подяка. Усього всім найкращого. Слава Україні!»

Сільські аматори, розробляючи сценарій свята, здається, не обходять своєю увагою нікого: ані вчителів, ані медпрацівників. Згадали і листонош, і місцеву футбольну команду. Та й спонсори з подарунками не забарилися.
Особлива шана сьогодні і подружнім парам, котрі відсвяткували у шлюбі свій півстолітній ювілей. З такої нагоди їх навіть пригощають шампанським. А далі золоті ювіляри закружляли під музику, як і в часи своєї молодості. Відвели свою душу в танці і молодята, які побралися ще зовсім недавно. І хоч хмільного трунку скуштувати їм не довелось – до ситцевого весілля чекати лишилося недовго. Новий відлік у новому статусі розпочне для себе і Кожанка. Така об’єднавча місія на її долю випадає не вперше. Упродовж своєї історії селищу не раз доводилося гуртувати довкола себе дрібніші поселення.

Зоя Галущенко. «Кожанка, так би мовити, повертається на свої історичні кола. Тому що колись (ще з 1862 року) вона була волосним центром. Потім певний період районним центром».

Сусіди кожанчан уже потихеньку звикаються з думкою про нову громаду, тож і сільські голови Яхнів та Волиці почуваються на святі як удома. Розкуто та невимушено. Сподіваються, що житимуть душа в душу. І не буде такого, що хтось сметанку збиратиме, а комусь і сироватки і не дістанеться. А для того, аби не було ні скривджених, ні ображених навіть винайшли рецепт майбутнього щасливого співмешкання.

Голова Яхнівської сільради Валентина Вахненко: «Тулімося як огірки у бочці. Тримаймося як гвіздки в дошці. Кохаймося як молоді в марті. Шануймося, бо ми того варті». Ну подаруночок Наталії Олексіївні я вручу окремо».

Святковою атмосферою цього дня віяло звідусюди. Багато веселих облич та дитячого сміху. Та найщасливішою з-поміж усіх почувалася переможниця лотереї, яку влаштував обласний депутат Олександр Волинець. Вигравши головний приз – велосипед, дівчина довго не тямилася з радощів.

Народні гуляння в Кожанці лишили по собі гарні враження. Та й у завтрашній день більшість земляків, з якими вдалося поспілкуватися, дивляться доволі оптимістично. Навіть місцевий старожил Яків Бабій впевнено заявляє, що «з такими співучими та роботящими людьми селище не пропаде».

Зі славетного краю кожум’яків Сергій Сіроманець. «Достовірно».


Поширити в соціальних медіа:
Додати коментар

Мегакрутецька інтелектуальна гра у Броварах

Кращі уми Броварів щотижня збираються в одному з місцевих ресторанів, щоб помірятися інтелектом.  

Переглянути..

ЮНА НАДІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ

ЮНА НАДІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ

Наше знайомство з Тімуром Тутєровим відбулося після розгромної поразки його ковалівського “Колосу” від київського “Динамо”. Ні, не того де було 0:7, а напередодні в матчі команд U-19, де юні кияни...

Переглянути..

У СТОЛИЧНОМУ ПАРКУ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ ВСТАНОВИЛИ…

У СТОЛИЧНОМУ ПАРКУ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ ВСТАНОВИЛИ ДИВОВИЖНИЙ СОЛОДКИЙ РЕКОРД!

24 СЕРПНЯ, З НАГОДИ 30-ТИ РІЧЧЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ, КОМПАНІЯ «КИЇВСЬКИЙ БКК» ВСТАНОВИЛА РЕКОРД: «НАЙМАСОВІША ПРЕЗЕНТАЦІЯ-ДЕГУСТАЦІЯ ТОРТА В УКРАЇНІ».

Переглянути..

Коментування футбольного матчу на гуцульський триб

Коментування футбольного матчу на гуцульський триб

Так би, напевне, оповідали про Історичний матч  збірної України проти збірної Швеції на західноукраїнських теренах ще яких 100 років тому.

Переглянути..

Шахове королівство української столиці в очікуванні…

Шахове королівство української столиці в очікуванні неймовірного свята гри мудрих

Прихильники Каїси, покровительниці дивовижних шахів вже звикли, що наприкінці зими щорічно НВК «Домінанта», цей дитячий рай за «Дитячим світом», який розташувався у мальовничій оазі поруч з метро «Дарниця», традиційно запрошує...

Переглянути..

 

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12147 #200714233621