Цьогорічний день знань Кожанська середня школа зустрічала у новому статусі. Вона стала опорною і відтепер має у своєму складі ще й філію: Яхнівський НВК. Але для мене найприємнішою звісткою цього літа стало те, що за рейтингом складання ЗНО кожанські учні посіли перше місце в районі. Тож vivat! і їм самим, і їхнім педагогам, і батькам! Ну і, звісно ж, знай наших!

Що ж стосується нового навчального року, то до кожанської одинадцятирічки з 1 вересня прийшло двоє нових вчителів: історії та образотворчого мистецтва, то ж з нетерпінням чекаємо, що вони виховають нам нових грушевських та пимоненків.
Ну а першачків (та й не лише їх) хотів би напутити незабутніми словами класика: «Розум безмежний – це скарб величезний!»
 
1 вересня у Кожанській середній школі велелюдно. Автівок наставлено як перед великодньою всеношною. Першачки шикуються на шкільному коридорі, а їхні рідні отримують останні настанови від класного керівника. Матусі ретельне причепурюють своїх непосид: дівчаткам поправляють косички, хлопцям пригладжують чуби. А далі усі разом бадьорим кроком простують на шкільну лінійку.
 
«Зустрічайте оплесками Чистяк Антоніну Павлівну та перший клас будь ласка».
 
Короткий променад і дванадцятеро першачків опиняються в епіцентрі загальної уваги. Перша вчителька закликає малечу чимдуж вирушати до захоплюючої країни знань:
Антоніна Павлівна. «Рада бачити Вас красивими, розумними, веселими. Хочу, щоб Вам у школі було добре. Тому я беру твою руку, дитино маленька! Щиро, бережно й ніжно в долоні свої».

Першокласник Павло влаштованим прийомом лишається вдоволений:

«Вчитель добрий, все гаразд. Можна йти у перший клас».

Його однокласниця Настя на сьомому небі від щастя, бо ж нарешті настав таки цей довгоочікуваний перший дзвоник:

«Ціле літо я чекала, їла кашу підростала. Щоб портфель не був великий не спадали черевики».

Директорка школа одразу закликає учнів до сумлінного навчання, бо ж, мовляв, цьогорічні випускники задали надто високу планку і опускати її тепер аж ніяк не годиться:

«Наші одинадцятикласники, які були випущені у 2019 році, усі вступили до вищих навчальних закладів і всі вступили на бюджет. Ми є першою школою в районі зі здачі ЗНО. Серед 22 навчальних закладів наша школа є першою в районі і 56 з-поміж майже пятиста закладів Київської області. Це дуже висока оцінка і дуже високі досягнення. Я хочу подякувати, перш за все, вчителям за те, що вони давали гарні знання, а також дітям, які зуміли гарно вчитися і здобули ці знання».

Першокласники обіцяють стати їм гідною зміною. Та й як може бути інакше, коли цього від тебе очікують не лише батьки, а й високе шкільне начальство:

«Гарними будем, як ніколи, не посоромим свою школу».

«Відтепер я учениця - на 12 буду вчиться».

Одинадцятикласники, напевне, як ніхто інший, спізнали на власному досвіді, що навчання – це не легка прогулянка. І ось тепер їм лишилося здолати останній, але ж такий нелегкий щабель для здобуття повної середньої освіти.
А найменшим ще тільки доведеться відчути на собі усі принади навчального процесу. Але то буде згодом, а поки що можна безтурботно приймати дарунки та вислуховувати привітання на свою честь. Дотепні вірші, доладні пісні – усе надихає на оптимістичний лад. А танок у виконанні другокласників полонить навіть дошкільнят.
І хоч День знань – це святкова подія, та в Кожанці не забувають, що до цих пір на сході країни усе ще палахкотить війна. Мати загиблого в АТО бійця, у минулому також педагог, Зоя Галущенко нагадує учням про любов до Батьківщини та тішиться від розмаїття вишиванок на сьогоднішній лінійці.

«Я просто хочу, щоб під цими вишиванками, в яких Ви прийшли на це свято, билися справжні серця українців. Українців, які прагнуть розквіту своєї школи, свого селища Кожанки, які прагнуть міцності рідної держави».

А далі, як і завжди, море квітів, поздоровлення та фото на згадку.

З рідної альма матер, зі славетної Кожанки, Сергій Сіроманець, «Достовірно».