Навряд чи хтось назове точну кількість вбивств, зґвалтувань, кривавих побоїськ, котрі трапилися на території закинутого військового містечка відтоді, як воно стало нікому непотрібним. А були ж часи, коли тут базувалися артилеристи з ракетниками, без яких не обходився жоден військовий парад у Києві. Усі святкові салюти, котрі гриміли над Хрещатиком – їх рук справа.

Представники цього славетного роду військ десятиліттями стояли на сторожі Фастова. Утім, сьогодні про "богів війни" майже не згадують. А місце, на котрому дислокувалися їхні військові частини, перебуває нині в цілковитому занедбанні. Наразі його екстер'єри та інтер'єри можуть слугувати хіба що бутафорією для гічкоківського горору.

Поржавілі ворота з облущеним тризубом, обідране КПП, забиті дошками двері офіцерського гуртожитку і десятки безгоспних будівель на площі у 22 гектари. Влада Фастова упродовж багатьох років воліє не помічати цей «содом та гомору», який розкинувся в середмісті.

Картина, відверто кажучи, гнітюча і може припасти до смаку хіба що любителям похмурого нуару. А ще представникам фастівської владної верхотури. Та аж ніяк не пересічним містянам, котрі споглядають це видовище день у день упродовж останніх десяти років, і воно не може викликати у них анінайменшого художньо- естетичного вдоволення.