П'ятнадцять років тому киянка Дар'я Ткаченко, перемігши в матчі за світову корону королеви міжнародних шашок росіянку Тамару Тансиккужину, стала чемпіонкою світу! Це був четвертий подібний тріумф юної українки. На жаль, це нічого не змінило в житті багаторазової чемпіонки планети, заслуженого майстра спорту України, кавалерки Ордену Княгині Ольги. Всі корони й золоті медалі, а їх було дуже багато, Дар'я зберігала в скромній кімнаті студентського гуртожитку. В тому числі й свій червоний диплом університету імені Тараса Шевченка, де працювала гросмейстериця. Можна зрозуміти, що коїлося на душі в титулованої спортсменки яка так прославила Україну...

- Дар'я, скажи відверто — була тоді образа на свою рідну державу, яку ти так прославила?

- Скорiше нi, держава - дуже абстрактне поняття, я чудово розумію, що в цiй державi чимало людей, якi менi допомагали, вболiвали за мене. Ми досягли дуже високих результатiв, що неможливо зробити самій. Образа скорiше на окремих людей, у тому числi при владi, якi не можуть пробачити успiх iнших людей.

- Яка була причина, що ти вирішила переїхати до РФ і прийняти громадянство цієї країни?

- Одною з причин те, що як так і не отримала обіцяну мені квартиру, яку виділило житлове управління за спортивні результати (чотириразова чемпіонка світу) за клопотанням міністерства спорту та Верховної ради. Мені просто не було де жити в Києві. А тут у 2014 році сталася війна, місто в якому живуть мої батьки на Донбасі, було частково зруйноване, як і наш будинок, який також постраждав. Під час обстрілу з літака снаряд убив нашу собаку, що було особливо прикро. Провівши кілька днів у підвалі, батьки вирішили залишити будинок та поїхали до родичів у Краснодарський край. Так 2015 року я опинилася в Росії. Кілька разів пробувала отримати візу для виїзду за кордон з українським паспортом, і щоразу отримувала відмову, чи то посольство Франції, чи Іспанії, пізніше на вході до посольства мені сказали, що за весь час конфлікту між країнами жодній людині з українським паспортом візу не дали. Постало питання вирішення простих адміністративних моментів, і в 2016 році у мене з'явився російський паспорт. Міжнародні поїздки лежать в основі професійної спортивної діяльності, це питання неможливо оминути і в такому випадку паспорт слід розглядати як проїзний документ. Також я впевнена, що більшість громадян, які проживають на цих територіях, просто змушені оформляти необхідні документи для розв'язання побутових питань, тут мова зовсім не про політичну діяльність, і не про відсутність патріотизму, але про це поговоримо пізніше.

- Але ж ти чудово розуміла, що між країнами йде війна і гинуть люди. І який це матиме розголос...

- Війна це жахливо і це дуже сумні події, які, на жаль, торкнулися сотні тисяч людей на Донбасі. Це був досить складний період у моєму житті, він збігся з проблемами в особистому житті, з розлученням, зміною звичного способу життя та діяльності. Я навіть відійшла від спорту певною мірою. Перебуваючи в Росії та маючи необхідні документи, я жодного разу не зіграла у класичному чемпіонаті Росії, також відмовилася від участі у чемпіонаті світу 2016 року (розуміла, що перебуваю у невідповідній формі, та й не в тому настрої, щоб добре провести черговий непростий турнір, і в мене немає звички займати чиєсь місце, просто щоб іншим не дісталося).

- І як тобі жилося і гралося в Москві?
- Щоб якось пережити цей момент у моральному та матеріальному плані, мені довелося попрацювати на різних, у чомусь звичайних роботах, але я не стала б шкодувати про такий досвід.

- Тобі все-таки вдалося не зіграти за РФ?

- Так! Одне із тверджень затятих критиків, яке не зовсім вірне, полягає в тому, що на останньому ЧС у Таллінні я нібито грала за Росію. Насправді на тому чемпіонаті ніхто не грав за Росію, прапор цієї держави був офіційно заборонений і символіка ніде не була присутня згідно з ухвалою міжнародного суду. У вересні цього року я офіційно вийшла зі складу російської федерації шашок. А тепер про патріотизм. Видатний український футболіст Андрій Шевченко зараз тренує футбольний клуб "Дженоа”. Нещодавно вони грали внутрішній матч із такою самою італійською командою, і в принципі особливого статусу ця гра не мала. Але на трибуни приходили глядачі з українськими прапорами, і вони щиро всю гру вболівали... Вболівали за Шевченка! Повторюся, у чемпіонаті Італії, де грають дві італійські команди. Це найвищий ступінь патріотизму: людина досягла всесвітнього визнання, максимально реалізувала свій потенціал гравця, його цінують і поважають як видатну особистість, і ця повага певною мірою поширюється на всю країну. На жаль, не всі в Україні Андрії Шевченки... Хоча всі й не повинні бути легендами. Але чому в нас заведено називати патріотами простих невігласів, які безцеремонно ображають інші народи, культури, мови? Саме підміна понять та нездатність людей розуміти суть речей найбільше турбує у цій ситуації. Здавалося б, усе просто, патріот — це той, хто любить свою країну, а не ненавидить усіх; той, хто працює на благо своєї країни, а не на шкоду комусь. Так само і зрада.

- Днями в Польщі відбувалися чемпіонати світу з шашок де трапився конфлікт. Розкажи про це.

- Спочатку в Польщi проходив мiжнародний турнiр Polish Open що мав статус Кубку свiту де я грала під нашим прапором! А потім там протягом двох днів 18 та 19 грудня відбувся чемпіонат світу — змагання у "швидкі шашки” та бліц. У всіх трьох турнірах могли брати участь усі охочі, проте чемпіонати світу, на відміну від кубків, вимагають офіційної заявки від країни. Далі відбувалася справжня театральна вистава. Іван Антоненко, назвавши себе сірим кардиналом Федерації Шашок України, наполегливо запевняв мене, що необхідно на колінах благати президента федерації Анатолія Яценка про допомогу, і тоді, можливо доля буде до мене прихильною ... Але стривайте, про яку допомогу і долю тут йдеться!? Нагадаю, що Яценко на цей час очолює шашкову федерацію України, і подання заявки є його прямим обов'язком. Іншими словами мені абсолютно не зрозуміла ідея подібного циркацтва, ніхто не має права принижувати людей, абсолютно будь-яка людина має право на збереження людської гідності, якщо ми прагнемо до Європи і поважаємо конвенцію про права людини. Ну а тут прямим текстом кілька разів прозвучала пропозиція впасти в ноги і благати... Про що? Я й не претендувала на державне фінансування цієї поїздки, хоча на цей час я є чинною чемпіонкою України в класиці, бліці та бронзовим призером у грі зі швидким контролем. При цьому понад десять людей з України приїхали на змагання і Міністерство спорту тією чи іншою мірою сплатило ці відрядження. Я нещодавно пiдключилась, менi не хотiлось псувати стосунки з iншими членами команди, якi давно на щось сподiвались. Часто в нас по попередньому року формують заявку тому що чемпiонат Украïни проводять дуже незручно в останню мить наприкiнцi року i фактично вiн не вiдбiрковий нi до чого. Я ж просила просто включити мене до заявки і дуже хотіла щоб поряд зі мною стояв наш прапор. Тепер на багатьох iноземних сайтах я бачу коментарi: 'Дивно, щойно  Дар'я грала за Украïну, а тут раптом за FMJD'... І як мені це їм пояснити?..
Варто зазначити, що у всіх трьох турнірах у Польщі я маю найкращий результат у жіночому заліку. Звичайно, мої висловлювання можуть здатися різкими, але мені справді боляче і прикро за людей, які опинилися в епіцентрі міжнародного конфлікту. Адже воюють не вони, навіть не Україна за великим рахунком, просто топові гравці вирішили з'ясувати відносини на нейтральній території. Так, мені не приємні спекуляції на цю тему, коли ставлять ціпки в колеса.

- Наша федерація мотивувала відмову, щоб ти представляла Україну і грала під синьо-жовтим прапором тим, що ти маєш паспорт громадянки РФ. Зараз ти його позбулася чи як?

- Позбутися паспорту зараз не дуже вдалий момент, завдяки ньому я можу вiдвiдувати своïх батькiв на Донеччинi. Мiнiстр по окупованим 
територiям Ірина Верещук говорить про те, що такі паспорти не є проблемою. В Україні їх просто не враховують..

- Які зараз у тебе стосунки з нашими провідними шашкістами, гравцями збірної України?

- Вперше за довгий час мені вдалося зіграти у чемпіонаті України у Дніпрі цієї осені. Звичайно ж, з багатьма гравцями ми знайомі протягом 10 - 20 років, і все ж таки якоїсь бурхливої реакції на моє повернення я не очікувала. Проте було приємно від багатьох особисто почути фразу "Добре, що повернулася, добре, що граєш". Власне, і сама ідея мого повернення до збірної прозвучала з вуст українських колег-спортсменів, коли ми записували численні спільні відео в ютюбі з коментарями до різних турнірів. І я дуже вдячна величезній кількості людей, які підтримали мене у цьому.

- Які маєш плани на майбутнє? Де зараз живеш і які мрії на Новий рік, з яким ми тебе поздоровляємо! Бажаємо міцного здоровя, щастя і гучних перемог під синьо-жовтим прапором!

- Зараз живу переважно в iнтернетi). Дякую за поздоровлення і вiтаю всiх з Новим роком і веселих свят! Бажаю миру i порозумiння, вчитися i робити правильнi висновки. На мою думку вiйна, це найгiрший спосiб трансформацiï свiдомостi, я за бiльш гуманнi шляхи). Я вiрю в те, що адекватне сприйняття дiйсностi здатне гармонiзувати життя навколо, але над цим треба працювати кожному. Також у наступному роцi нас очiкують чемпioнат Європи з класичноï гри, а також чемпiонати зi швидкоï та блискавичноï програми. Грати я ïх буду вже по-новому, отже чекаю з нетерпiнням.

Весь час поряд з чемпіонкою був її тренер Петро Кравець, з яким вони разом все вигравали і який всього себе посвятив своїй улюбленій учениці. Для нього, патріота України ці події стали дуже важкими. Днями на захист Дар'ї заслужений тренер України звернувся до міністра спорту України. Ось післямова багаторічного наставника української чемпіонки Петра Кравця.

Я маю надію, що Дар'я Ткаченко буде у штатній збірній України з шашок з 1 січня 2022 року, отримає довгоочікувану квартиру, яку їй обіцяють п'ятнадцять років. У збірній команді Україні з шашок буде створена позитивна атмосфера підготовки до чемпіонату Європи. Мої побажання членам збірної команди України з шашок удачі у чемпіонаті Європи зі стокліткових шашок, виграти побільше путівок на чемпіонат світу, який відбудеться у 2023 році. Читачам щастя, здоров'я у Новому 2022 році!

Дмитро Нагорний