This website works best with JavaScript enabled

Сварки, крики і штовханина. Днями кожанчани паралізували транспортний рух, не в силах далі терпіти бездоріжжя у рідному селищі. У Кожанці дорога розбита настільки, що, як сказав би Сергій Жадан, «їздять нею радше з поваги до її минулого». Місцеві активісти в один голос запевняють, що для того, аби курсувати кожанським «автобаном», треба мати міцні нерви. Ось тому й змушені були вдатися до перекриття дороги, а для цього майже по всьому периметру перехрестя виставили заслін із власних автівок. Районне начальство і обласний депутат, котрі прибули на акцію, пообіцяли ще до кінця літа розпочати капітальний ремонт. Протестувальники погодилися розблокувати дорогу, але попередили владу, що не дадуть заколисати себе солодкими промовами, і якщо їх спробують якимось чином ошукати, то наступним об’єктом перекриття стане вже залізниця.

Блокадна Кожанка

Цього тижня Кожанку знову сколихнув дорожній бунт. З 9-ої ранку місцеві мешканці з трьох сторін блокують центральне перехрестя власними автівками, не пропускаючи жоден транспортний засіб. Людям урвався терпець їздити суцільним бездоріжжям, тому й вирішили вдатися до таких радикальних дій.

Найбільше нарікань у кожанчан викликають вантажівки, від яких найдужче страждає дорожнє покриття. Після того, як кільком фурам вдається прошмигнути повз укріплені редути, їх захисники ще дужче змикають власні лави. Обіцяють так стояти, скільки доставатиме сил.

До протестного заходу приєднуються навіть чотирилапі. Сумирна Джека, зачувши грізну команду «автодорівець», починає виявляти надзвичайну гіперактивність, немовби щойно зірвалася з прив’язі.

Чимало водіїв з розумінням ставляться до перекриття дороги, демонструючи просто-таки буддистський спокій. Деякі шофЕри страшенно нервують та злостяться. Утім, ніхто не хоче давати зайвий гак, об’їжджаючи штучний затор кружними шляхами. Лише поодинокі відчайдухи пробують продертися польовими путівцями, толочачи при цьому людське кукурудзиння.

Проїзд наглухо закритий як для чужих, так і для своїх. Для рейсових автобусів також не роблять винятків і відмовляють їм в зеленому коридорі. Найзавзятіші пасажири, невдоволені перспективою йти пішки, одразу напускаються на протестувальників.

Переглянути відео:

Конфлікт вдається залагодити лише після того, як розгніваних жінок обіцяють безкоштовно розвезти по домівках. І недавні супротивники одразу йдуть на мирову, а декотрі навіть стають союзниками по боротьбі.

Але порозуміння вдається досягнути далеко не зі всіма. Якщо вже перед рідним кожанським автобусом було поставилено загороджувальний шлагбаум, то що вже казати про половчанську маршрутку.

Але як не вергають громи сусіди із-за гори, бунтівники лишаються невблаганними, і почуваються за транспортним укриттям, мов за паризькою барикадою. Хоча без дрібних ексцесів і тут не обходиться.

Зрештою половчани, не маючи іншого вибору, мовчки бредуть крутим узвозом до рідного села. В марній надії спіймати по дорозі хоч якусь попутку.

А ось для надміру розпаленого молодика та його родини, порадившись, знаходять окремий транспорт, яким їх благополучно доправляють додому.

Між тим атмосфера на головній селищній автомагістралі стає дедалі напруженішою. Та попри всю нервозність ситуації, організатори твердо стоять на своєму. Не допомагають ні просьби, ні мольби, ні ексцентричні сцени.

Чимала вЕрвиця розмаїтого транспорту розтягується вздовж узбіч. Активісти втовкмачують найбільш нетерплячим водіям, що нічого дарма човпіти, хоч-не-хоч, а доведеться завертати голоблі назад.

Слідом за електриками, котрим відмовляють в проїзді, задній хід змушені давати і газовики. Наступною жертвою непоступливості кожанчан стає поліцейський патруль. Правоохоронці прямували на виклик до сусіднього села, аби розслідувати справу з викраденням мотоцикла. Але і до них не виявляють жодної поблажливост і разом з іншими розвертають в зворотньому напрямку.

Між тим транспортний потік не вщухає. І якщо з ірландськими мандрівниками суперечка не сягає далі словесних перепалок, то з болгарськими подорожніми справа доходить аж до стусанів.

Та все ж найбільше претензій у мітингарів до великогабаритних вантажівок. А особливою неприхильністю користується у них почуйківське «Монсанто».

У загальному заторі застрягає і засухинський автофургон, який саме цього дня розвозить цукор кожанським пайовикам.

У ході запальних розмов на горіхи дістається не лише місцевій владі, а й верховним вельможам.

Селищні активісти тим часом збираються на коротку нараду, аби ще раз поміркувати над тим, чи на всіх кожанських шляхах виставлено надійні заслони. Більшість наполягає на тому, щоб і надалі пропускати лише швидкі, пожежні та катафалки з небіжчиками. Аби надмірною м’якосердістю не занапастити загальну справу.

Декому з мітингарів на пекучому осонні стає зле. Але селищний лікар з’являється якраз вчасно, аби надати потерпілій усю необхідну допомогу.

Двогодинні сварки і штовханина дивом не переростають в якісь серйозніші сутички. І ось нарешті, блимаючи проблисковими маячками, на місці подій з’являється і поліцейська автівка. Стражі правопорядку просять усіх поводитися чемно, але жодного протоколу не оформлюють. Збурену громаду таке прохання навіть обурює. Люди кажуть, що вони законослухняні громадяни, а не якісь розбишаки, і до цієї акції вдалися вимушено, аби хоч якось змусити владу дослухатися до своїх вимог.

Очільник фастівської поліції одразу намагається схилити учасників блокади до певних компромісів. Але його зусилля лишаються марними.

Далі за справу береться районне керівництво. Ті ж самі вмовляння розійтися і запевнення вже найближчим часом приступити до капітального ремонту дороги. Реакція також доволі прогнозована.

Нарешті до переговорного процесу долучається і обласний депутат. Люди жадають почути від нього конкретні терміни виконання робіт і просять встановити громадський контроль за їх виконанням.

Втомлені п’ятигодинним стоянням на спеці кожанчани таки згоджуються розібрати свої імпровізовані блок-пости. При цьому суворо попереджають посадовців: якщо ті спробують їх одурити, наступного разу завалять автошляхи бетонними плитами або ж , що найімовірніше, перекриють залізницю. Одним словом, переконливо дають зрозуміти, що хай там що, а від свого не відступляться.

З революційної Кожанки Сергій Сіроманець «Достовірно».

 


Поширити в соціальних медіа:
Додати коментар

Фастівська "свобода" вивчає оперативну обстановку в…

Новий політичний сезон «свободівці» Фастівщини розпочали мітингом біля стін парламенту. У руках тримають партійні прапори. Серед головних вимог - зміна виборчого законодавства та прийняття антиолігархічного пакету законопроектів. Під час виконання...

Переглянути..

В дорогу за знаннями!

В дорогу за знаннями!

Кожанська школа знову розчахнула свої двері до країни знань. Кілька десятків вчителів, і більше ніж півтори сотні учнів – саме таким є склад учасників цьогорічного навчального процесу. Після літнього безгоміння...

Переглянути..

Блокадна Кожанка

Блокадна Кожанка

Сварки, крики і штовханина. Днями кожанчани паралізували транспортний рух, не в силах далі терпіти бездоріжжя у рідному селищі. У Кожанці дорога розбита настільки, що, як сказав би Сергій Жадан, «їздять...

Переглянути..

Василь Шкляр у Фастові

Такі колоритні постаті як письменник Василь Шкляр до Фастова вчащають не часто. Тому зустрічі з ними – це кожного разу як ковток свіжої води серед обивательської пустелі тотального збайдужіння. Широкому...

Переглянути..

Михайло Нетяжук і депутати-регіонали: коротка інструкція…

І смішно, і гірко було читати на Фейсбуці допис від мера Фастова Михайла Нетяжука, у якому він, як батьку рідному, дякує лідеру «Опозиційного блоку» у Київській облраді Валерію Ксьонзенко за...

Переглянути..

 

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12147 #200714233621