This website works best with JavaScript enabled

Як автор, відразу хочу застерегти, що всі особи цього літературного твору є вигаданими, а будь-які збіги в іменах чи схожість у ситуаціях – випадковими. У канву цієї розповіді ліг модифікований біблійний сюжет, перенесений у наші дні.

Ця історія могло статися в будь-якому місті, але за примхою долі приключилася саме в тихому провінційному Новопискові. Власне ще донедавна містечко називалося по-іншому - Корчагінським, але революційні вітри змели старе найменування, а в результаті «хлібного бунту», коли до влади в місті прийшли вискочки-скоропадьки, до старого козацького поселення міцно пристала його нинішня чудернацька назва.

Жив у цьому місті та й по нині ще благоденствує один чоловік на ймення Святенник. Усюди трубив він про своє праведне покликання, сипав цитатами з Божого письма, наче пір’ям з патраної курки. Єлейними проповідями про божественне помазання   місцевих кормчих (незалежно від їх партійної окраски) єднав собі протекцію у найвищого начальства. А тому й не диво, що за старого корчагінського режиму навіть встиг доскочити секретарства у міській ратуші. Зміна влади також не надто позначилася на його кар'єрних устремліннях, бо вже при нових господарях міста преподобний звив собі затишне кубельце у провладній крендельково-пампушковій фракції.

А однією з його соратниць у цьому політичному проекті виявилася така собі пані Прудка. Усі, хто мав честь запізнатися з цією жінкою, навперебій відзначали надзвичайно діяльний склад її натури. Під час мерської кампанії ця енергійна особа розгорнула до того гарячкову роботу серед населення, що чимало довірливого люду повірило їі обіцянкам і віддало свій голос за її патрона. Ось так, зусиллями слабкої статі, кандидату-варягу Кренделю було проторовано шлях до крісла міського градоначальника.

За цю неоціненну послугу вірній сповірниці навіть було приобіцяно посаду гумінатарного заступника. Та коли настав час ділити коровай, то ласий кусник було відбатовано зовсім не їй, а пані Соломонович, а головного виборчого орговика було посунуто в тінь, і залишено й надалі опікуватися дітьми. І хто ж то знав, хто відав у ту благословенну пору партійного тріумфу, що вже зовсім недалеким є той час, коли така безпринципна кадрова політика призведе до тяжкої міжусобиці в новописківському кагалі.

А почалося з того, що Святенник, під опікою якого перебувало аж троє прийомних дітей (але не всиновлених!), вирішив удочерити наймолодшу, як тільки дізнався про те, що їй у спадок після смерті матері перейшла квартира у центрі міста. Направду кажучи, міг би зробити це й раніше, але ж, далебі, мудро розважив, що вступивши в повноправні батьківські права, звалить на себе тяжкий хрест, який нести негоден. За таких розкладів перспектива вітцівства вимальовувалася вкрай нерайдужною.

Тверезий розрахунок підказував, що для того, аби самотужки прогодувати, і зодягти чадо – потрібно воістину апостольське подвижництво, а ось опікунство – то зовсім інша річ. Звичайно, не менш клопітна та відповідальна, але принаймні з гарантованою державною підтримкою. Тут уже не гаруватимеш сам-один, як проклятий, а, маючи клепку в голові, ще й бюджетною копійкою зможеш запомогтися . Бо що не кажіть, а п’ятдесят тисяч казенних гривень на дорозі просто так не валяються. І треба бути останнім непроторенним дурнем, аби на Божу милість уповаючи, гребувати при цьому щедротами кесаря.                        

І все б могло скластися якнайкраще і добігло б до свого благоліпного кінця , аби не пані Прудка, яка, постерігши, що її богомільний колега по партії не надто квапиться оформлювати батьківство, вирішила віддати сиротину іншій родині. Після такого форменного свавілля у найближчому оточенні Кренделя запалахкотіло, як у цеху гарячої випічки. Зі стольного граду посунули усілякі комісії, аби з’ясувати, кому це заманулося промишляти у Новопискові дитячим майбуттям. За результатами перевірок вияснилося, що рильце в пушку виявилося у всіх, і кожен з місцевих бюрократів, втягнутих у скандал, як і водиться в подібних ситуаціях, почав перекладати провину на іншого.

Крендель нуртувався більше за всіх, не вміючи до пуття пояснити столичним ревізорам, чому саме його власноруч виведений підпис опинився під документом, що мав визначити подальшу долю дитини. А поважні інспектори до того ревне взялися копирсатися в паперах, призначених зовсім не для їхніх очей, що ставало й геть –то не по собі. А головне ж, хоч скач, хоч плач, а рятівне рішення, як би то чимдуж спекатися непрошених перевіряльників, ніяк не приходило на ум.

І чим дальшого розголосу набувала уся ця неприваблива історія, тим більше дивугідних речей стало коїтися в місті. Лейб-лікар Кренделя пан Цвіріньківський почав крутити медичним діагнозом опікуна, як циган сонцем: то відкриваючи, то закриваючи йому інвалідну групу. Тут варто зазначити, що до таких неблаговидних вчинків він вдався не надто охоче, ледь не з принуки, під тиском вимушених обставин. Але іншого виходу в нього й не було.

Така поведінка ескулапа пояснюється тим, що одна зі статей суворого закону, яка реґламентує процедуру дитячого усиновлення, напряму ув’язує вірогідність отримання батьківських прав зі станом здоров’я претендента. І служителі Феміди відводять цьому факту неабияке значення, виносячи свій остаточний вердикт. І тут, якщо не хочеш опинитися в програші, мусиш пускатися на будь-які хитрощі, аби запобігти ласки у суворого правосуддя.

Резонас довкола цієї справи вийшов настільки гучним, що судді, які взялися за її розгляд, сімома потами сходили, не знаючи на чий бік пристати в такій делікатній ситуації. Крендель від неконтрольованого розвитку подій ледь не стерявся розумом, постерігши враз, що опинився загнаним в глухий кут, а простору для маневру в небораки лишилося, як в голомозого чуба. Містом вчергове почало колотити, немов у пропасниці.

Городяни, пильно стежачи за перебігом цієї історії, від самого початку розділилися на два табори. Більшість з них, і це є цілком закономірним, взяли сторону опікуна. Свою позицію в приватних розмовах пояснювали не якимись там міркуваннями вищого ґатунку, а звичайними житейськими розумуваннями: «Хай Святенник, беручи дитину на виховання, був і не без корисливої думки, але дівчинка за той час, допоки перебувала в його родині, встигла там обзвичаїтися, тож негоже знову перекидатися нею, немов розмінною монетою». Але ж і їх опоненти виявилися не в тім’я битими, і не менш слушно парирували у відповідь: «А де ж був цей кандидат на новоспеченого батька, допоки в справі не спливло квартирне питання?»

І чим тут критимеш? І кого правуватимеш? І на чий бік пристанеш? Отож-то бо й воно.

Зачувши про такий гучний процес, дехто з новописківських правознавців вирішив і собі скористатися з вдалого моменту і поставити справу власного самопіару на широку ногу. Але благими намірами вимощена дорога в пекло. І доморощені юрисконсульти доклали неабиякого старунку, аби вкинути обидві сторони конфлікту ще в тяжче ворогування. Підо впливом їх намовлянь і позивач, і відповідач ще більше затялися у своїй незговірливості, ні на йоту не відступаючись від зайнятих диспозицій. Що одні, що інші усім своїм грізним видом ніби заповзялися продемонструвати супротивній стороні, що, мовляв, «ми ще побачимо, чий батько виявиться дужчим».

Чим закінчиться уся ця катавасія в Новопискові - спрогнозувати важко. Наразі місто, затамувавши подих, уважно стежить за всіма перепитіями справи і чекає благої звістки від безпристрасних суддів. Ось тільки чи до шмиги їм буде ухвалити соломонове рішення - в громади є сумніви.

А поки вершителі закону усе ще добирають способу, як його краще розпорядитися долею дитини, у горопашного Кренделя одна думка не йде з голови: «Якої б то мани напустити громаді цього разу, абиі вкотре вийти сухим з води». І замість того, аби розумно справуватися на своїй посаді, єдиний клопіт, який не дає супокою сердезі, як би то й надалі втриматися на своєму вкрай розхитаному кріслі. Хоча логіка подій вперто переконує, що діло це пропаще, а затія й заходу не варта.

Сергій Сіроманець


Поширити в соціальних медіа:
Додати коментар

Фастівська "свобода" вивчає оперативну обстановку в…

Новий політичний сезон «свободівці» Фастівщини розпочали мітингом біля стін парламенту. У руках тримають партійні прапори. Серед головних вимог - зміна виборчого законодавства та прийняття антиолігархічного пакету законопроектів. Під час виконання...

Переглянути..

В дорогу за знаннями!

В дорогу за знаннями!

Кожанська школа знову розчахнула свої двері до країни знань. Кілька десятків вчителів, і більше ніж півтори сотні учнів – саме таким є склад учасників цьогорічного навчального процесу. Після літнього безгоміння...

Переглянути..

Блокадна Кожанка

Блокадна Кожанка

Сварки, крики і штовханина. Днями кожанчани паралізували транспортний рух, не в силах далі терпіти бездоріжжя у рідному селищі. У Кожанці дорога розбита настільки, що, як сказав би Сергій Жадан, «їздять...

Переглянути..

Василь Шкляр у Фастові

Такі колоритні постаті як письменник Василь Шкляр до Фастова вчащають не часто. Тому зустрічі з ними – це кожного разу як ковток свіжої води серед обивательської пустелі тотального збайдужіння. Широкому...

Переглянути..

Михайло Нетяжук і депутати-регіонали: коротка інструкція…

І смішно, і гірко було читати на Фейсбуці допис від мера Фастова Михайла Нетяжука, у якому він, як батьку рідному, дякує лідеру «Опозиційного блоку» у Київській облраді Валерію Ксьонзенко за...

Переглянути..

 

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12147 #200714233621