This website works best with JavaScript enabled

Боєць 72-ої бригади Денис Глова, з яким днями прощався Фастів, мав за життя своєрідний дар провидця-оракула. І ніби передчував, що з ним станеться щось недобре…

Заводіяка і веселун за натурою, він багато чого не розумів у діях нашого військового командування на Сході і не боявся про це говорити вголос. Один з його репостів про війну був оформлений у вигляді звернення до Верховного Головнокомандувача. Ось його зміст: «Пане Президенте, дайте нам таку зброю, яку Ви звикли показувати у Києві на параді. Ми виконаємо дану Вами обіцянку і звільнимо Донбас за два тижні. Ми – українські воїни, яким набридло бути живими мішенями і виконувати незрозумілі домовленості».

У цих словах не стільки нарікання на важку солдатську долю, бо ж до неї, якою б примхливою та химерною не була, а все ж якось звикаєш. Куди важче бійцям змиритися з тією невизначеністю, у якій вони весь час перебувають. Їх обурює, що кабінетні стратеги, які мали би дбати про стан війська, оперативно вирішувати усі нагальні потреби фронту, часто-густо лише імітують бурхливу діяльність. І воякам не лишається нічого іншого, як знову й знову нагадувати про себе Президенту, раз у раз повторювати, що вони чекають від нього чіткої позиції, зрозумілих наказів, належного боєкомплектування.

Помпезні свята та гучні заяви – це ніщо в порівнянні з життям та здоров’ям захисників Вітчизни. І пам’ятати про це слід повсякчас, бо інакше стається лихо, яке можна було б відвернути. Цього разу воно не оминуло Фастів.

Переглянути відео:

У той час, коли головна увага гаранта була прикута до проведення військового параду в столиці, підступна ворожа куля неподалік Авдіїївки вкоротила віку нашому землякові. Молодому хлопцеві, перед яким лише розстелялися широкі життєві гони…

Того дня, коли українські військовики карбували крок святковою хрещатиківською бруківкою, 28-річного фастівського воїна виряджали в останню дорогу у рідному місті. Майже ровесник незалежності (усього на два роки старший за неї) Денис Глова лише кілька днів не дожив до чергової святкової дати. Послуговуючись мовою армійських штабістів, він загинув «у позиційному боєзіткненні», хоча весь час марив наступом і уявляв, як на своєму панцернику звільняє окупований Донецьк. Його товариші по зброї розповідають, що напередодні загибелі Денис мав лихі передчуття. Йому наснився жахливий сон, буцімто зграя велетенських пацюків накинулася на нього і рве на шмаття його тіло…

Того трагічного дня він був на ногах вже о 5-ій ранку, хоча заступати на чергування мав значно пізніше. О 18-ій годині траншею, у якій боєць перебував на спостережному посту, почали крити ворожі кулемети. Він дав відсіч з АГСу, але сам не встиг сховатися в укриття. Великокаліберна куля прошила йому легені. Зона ураження була надто великою, до того ж рана виявилася рваною. Медики, які намагалися запобігти найгіршому, одразу ж приступили до інтенсивного масажу серця. Однак з кожною хвилиною пульс бійця дедалі слабшав, говорити він вже не міг і лише широко відкритими очима востаннє споглядав небесну блакить. А вже за якихось 20 хвилин Дениса не стало…

У нього лишилася мати, яку він дуже любив і яким би зайнятим не був, а щовечора знаходив час, аби їй зателефонувати. Утім, того фатального дня зробити останній дзвінок найріднішій людині так і не встиг. Під час відспівування у церкві зрозпачена горем жінка увесь час щось гомоніла до своєї кровинки, пильно вдивляючись у такі рідні риси його звосковілого обличчя.

Труну з тілом загиблого супроводжували четверо його співслужбовців. Серед них і командир взводу та командир відділення, які особисто зголосилися провести бойового побратима до місця його поховання. Обидва розповідають, що Денис був вправним гранатометником, досконально розбирався у військовій техніці. А ще мав відчутні лідерські якості, тож і керувати бойовою машиною піхоти йому довірили цілком заслужено.

Цю думку повністю поділяє і заступник директора Фастівського центру профтехосвіти Елла Шемякіна, яка наголошує, що з вибором професії її учень анітрохи не помилився. «Він був здібний юнак і фах автослюсаря був його покликанням. Повірте мені, що хлопці, які прагнуть пов’язати своє життя з автомобілями, просто-таки одержимі цією справою».

У загиблого було чимало планів на мирне життя. По завершенні війни першим ділом планував поїхати до Європи на заробітки і повернутися звідти на своєму улюбленому БМВ. Потім одружитися, завести дітей. Але нічого з омріяного здійснити йому не судилося.

Місцеве священство цього дня особливо ретельно готувалося до заупокійної служби. Провести в останню путь новоприставленого воїна Діонісія зібралося і чимало містян. Усі, як один кленуть війну, але кінця краю їй не бачать. Між тим, лік загиблим в АТО фастівчанам уже перевалив за два десятки. Тутешні мешканці на запитання, коли ж слід очікувати завершення цієї кривавої веремії, майже як один, відповідають, що станеться це не скоро. І наполегливо радять переадресувати це питання кремлівському самодержцю. Проте і від головного господаря Банкової воліють нарешті почути хоч якусь врозумливу відповідь.

Сергій Сіроманець. «Достовірно».


Поширити в соціальних медіа:

Додати коментар


Захисний код
Оновити

У Вишгороді презентували проект роздільного збирання…

У Вишгороді презентували проект роздільного збирання побутових відходів

22 листопада на Київщині у місті Вишгород за участі місцевої влади та представників Української Пакувально-Екологічної Коаліції (УКРПЕК) відбулася презентація пілотного проекту з роздільного збирання побутових відходів.

Переглянути..

Фастівський ліцей-інтернат і 9 школа знову…

Фастівський ліцей-інтернат і 9 школа знову в районних лідерах за підсумками ЗНО, Малополовецьке сенсаційно вривається у трійку кращих шкіл Фастівщини

Нещодавно стали відомі результати рейтингу найкращих навчальних закладів України за підсумками цьогорічних ЗНО. У Фастові, як і в попередні роки, боротьба за першу сходинку вже традиційно розгорнулася між ліцеєм-інтернетом та...

Переглянути..

Першовересневий аншлаг у Фастівській школі №9

Першовересневий аншлаг у Фастівській школі №9

Першого вересня на подвір’ї Фастівської спеціалізованої школи №9 яблуку ніде впасти. Побравшись за руки, найстарші та наймолодші школярі чекають на урочисту лінійку. Класний керівник одинадцятого Б Людмила Миколаївна намагається спіймати...

Переглянути..

Страшний сон фастівського воїна у ніч…

Страшний сон фастівського воїна у ніч перед загибеллю

Боєць 72-ої бригади Денис Глова, з яким днями прощався Фастів, мав за життя своєрідний дар провидця-оракула. І ніби передчував, що з ним станеться щось недобре…

Переглянути..

«Битва на Унаві»: радість від побаченого…

«Битва на Унаві»: радість від побаченого затьмарена смутком від почутого.

Спортивні турніри міжнародного рівня у Фастові проводяться вкрай рідко. Тож коли стало відомо, що в місті пройдуть змагання зі змішаних єдиноборств, це викликало широкий розголос серед його мешканців. На центральну...

Переглянути..

 

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12147 #200714233621